У променнях денної зірки
гойдалась пелюстка над світом,
плавала, сумно і гірко,
уривком вишневого цвіту.
Колись, в обіймах весняних
мріяла небом блакитним
розповідей бджолинних,
п'яних нектаром вишневим.
Задл́я ілюзорних марень
залишила рідну домівку,
наважилась кинути Всесвіт -
вишневу квітучу гілку.
Самотня блукає повітрям,
мікронами вільного часу,
злітає назустріч хмаринам,
що чорною сунуть масою.
Шукає у них притулку,
та треба свинцевій краплині
втоптати пелюстку в багнюку,
зовсім не весняно-синю...
[i]травень 1997[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427585
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2013
автор: DeViAl