Лука завмер. Тінь Учителя у відкритих дверях лякала його своєю неприродністю. Він кинувся вперед і знов зупинився... Учитель стояв з ніг до голови облитий мазутом. Запах тієї речовини був разючим і вводив у ступор. По фігурі в дверях можна було зрозуміти, що будь-який порух, звук даються з немислимими зусиллями. Лука таки взяв себе в руки й рішуче обійняв за плечі тіло, яке одразу, ніби втративши рештки сил звалилось в обійми учня. Пальцями правої руки Лука став вигрібати з рота Учителя мазут, який, здавалось прибував нізвідкіля,- дусив і поглинав старого. Коли відчай заковтнув Луку, за спиною у них відбувся вибух. Хвиля відкинула обох у прочинені двері спальні. Скільки пройшло часу до моменту, як Лука отямився? Ловець слів і Учитель, який був тепер без жодного сліду нещодавньої трагедії, сиділи за столом і роздивлялись якусь мапу. Вона гарцювала на свій лад: підіймаючись у повітря, перекручуючись, підставляючи шмат то Ловцю, то Учителю.
- Що трапилось? Що це було? З Вами усе гаразд? - Підіймаючись на ноги, Лука питав то її, то Учителя.
- Зараз, Лука, зараз... От ще кілька хвилин...ми Тобі пояснимо...- розтягуючи слова, як ноти,- казав Учитель.
Лука сів поруч них дещо ображений на те, що його так швидко позбулись в цій історії.
Ловець слів мовчки тицьнула вказівним пальцем на якусь точку на мапі. Учитель, ніби погоджуючись кивнув. Велетенська мапа склалась у невеличку скриньку.
Тепер вони були готові пояснити. Учитель жестом дозволив Ловцю зробити це.
Замість слів, Лука побачив пожарище, але палала не будова, не якесь приміщення, горіла Фата-Моргана, перша, той самий велетенський водоспад. А заразом і справжні живі громадяни, які за хвилину до пожежі прогулювались в цій оазі. Дивне це було полум"я... Без температури, воно було як справжнє, але "працювало", як ґумка,- стираючи мазками то тоненькі полоси видива, то цілі клаптики, розміром у поверх. Крики, гамір, а ще... страшенний сморід (так напевно пахне пекло) вирвались на волю, мов з якогось страшного сну. За якийсь час на місці "пожежі" залишилась калюжа жижі, ядучої, смертоносної. Рештки її на собі приволік Учитель, коли Лука побачив його коло дверей спальні кілька годин тому.
Він хитав головою, ніби намагався витрусити з неї картину, яку показала йому Ловець слів.
- Війна почалась, Лука. Вони руйнують Фата-Моргани. Часу більше нема...
далі буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426888
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: Маріанна Вдовиковська