Моє серце у твоїх долонях,
Наче янгольська подоба,
Я у чар твоїх в полоні,
Пронизає серце невідома хвороба.
Мабуть,не всі вміють кохати,
Але очей твоїх світило
Шалено змушує страждати,
І нерухоме більше тіло.
Наче закутий у кайдани,
Не можу з місця я зійти,
На серці оживають рани,
Я люблю тебе,а ти…
А ти…А що ти? Ти живеш,
Тобі не знайомі ті турботи,
На мене навіть не зирнеш,
А серце не перестає колоти.
Воно,як буря, рветься із грудей,
При тобі сяє сум і скрута,
Не бачу інших я людей,
Серце опановує темний смуток.
І вся та темінь покрила очі,
На фоні цьому зірки сяють,
День перетворився на вічні ночі,
Не йди,будь ласка,я тебе благаю.
Не кидай мене напризволяще,
Ніхто так не кохатиме,як я,
Не йди,а ти залишся краще,
Не здійсненна мріє моя.
Ідуть дні,минуле вже минає,
А я все так у твоєму полоні,
Я тебе люблю,всім серцем кохаю,
Покажи мені свої чисті долоні.
Ти загадка,мені тебе не розгадати,
Сердечний жар не зупинити,
Я щиро змушений тебе кохати,
І поки кохатиму, я буду жити!
10.12.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426378
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.05.2013
автор: blade89