За руки узявшись, ввійдемо в нескошені трави,
Вдихнувши п"янкий аромат їх, пірнемо в зело.
У нім розчинившись, полинемо тілом й думками
В захмарні простори, куди нас бажання вело.
А там з-поміж трав"я - в захмарно-безкрайнії сині...
В імлистій мережі повітря землі і небес -
Кульбабки сніжинка ти, я ж, наче пух тополиний.
На крилах кохання вітрів ледь торкнемося плес
Мрійливих озер і по сходинках Сонця у висі
Так ніжно і трепетно зійдемо знову. І знов
Зіллємось в єдине: у свому гніздечку у стрісі,
Де в затишку завше леліємо вічну любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2013
автор: Бойчук Роман