Палає міст,
Збудований не мною.
«Кидайся в бій! До бою!» -
Втрачає заклик зміст.
Вогнем розпечене каміння
Тавро лишає на душі.
Із пекла викрики чужі
Зароджують жагу спасіння.
Із неба скинута, жива,
Одягнена в чужу брехню,
Потворна тінь біля вогню
Шукає прихистку й тепла.
Бажання жити вже нема.
Страждання котиться луною.
Мерці прохають лиш спокою,
А навкруги незрима тьма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426322
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2013
автор: Apis