Липне глина, росять трави,
Під ногами калюжки,
Чимчикуємо ми браво,
Ген до лісу, навпрямки.
Теплий вітер гладить груди,
Хлюпотить внизу бурчак
Наші лиця не остудить
Розшарілі він ніяк.
А у лісі перші квіти:
Медуниця й синій ряст.
Як же гарно в цьому світі,
Де весна й нема образ!
Як же м’яко йти по листю –
Теплий день і світлий ліс.
Ти навколо озирнися –
Тут дитинство, де ти ріс!
Тут і сам стаєш молодшим,
Як дитя, до щастя звик,
Бо у Бога повелося,
Що і небо для малих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425964
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.05.2013
автор: Мірошник Володимир