Випускникам 11Б класу школи №4
м.Коломиї 2002р. присвячую
***
Вже школа промайнула, мов метелик
Над зеленню нескошених лугів,
Лиш спогад тих дитячих літ веселих
На серці ледь тривожно забринів.
Там були ігри і забави,
Там – щирі пустощі, не злі,
Й ласкаво-теплий погляд мами,
Мов промінь сонця у липневі дні.
Щодня нас дзвоник кликав в школу
Шукати мудростей наук,
Щоб пізнавати світ навколо,
Та працю розуму і рук.
Відчули успіхи й невдачі,
Були і радість, і печаль
Як не виходили задачі…
Пройшло, мов казка, все, нажаль.
Тепер ми стоїмо на роздоріжжі:
Відкрито перед нами сто доріг.
Нам треба користь принести Вітчизні
І не забути батьківський поріг.
У кожного своя стежина й доля.
І де б наш парус не заплив,
Ми будем пам’ятать четверту школу,
Та наших старших друзів-вчителів.
То ж будем вирушати у дорогу.
Ви побажайте нам добра,
Долати труднощі, перенести тривоги…
Ти, школо, не сумуй, а нам – пора!
Вересень-жовтень 2001р. м.Сетубал (Португалія).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425669
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.05.2013
автор: Сетубальський