Котяться криштальні сльози долі,
По бородатих масляних щоках,
Навколо бачу стільки болі,
В чорнючих зморщених руках,
Що перестав їх цінувати,
Існую собі попід тином,
За фляшку буду землю цілувати,
Давай хоч з чилі, а хоч з хріном.
Так, я примара, невидимка,
Хоча сную то тут-то там,
По вулицях, мов сиза димка,
Ні джентльмен я, ні мадам.
Для вас лишень бродяга голий,
У вічних пошуках копійки.
Мій бог? я поклоняюсь алкоголю.
З сміття моя нова свіжа постілька.
Для себе я давно вже зник,
Хоча душа ще там, десь в тілі,
Удар в обличчя? я вже звик.
І спогадів нема, роз'їлись в хмелі.
Ніколи не згадаю я твого волосся,
Котре для мене сонце закривало.
Не чутиму шуму колосся,
Одна думка: горілки мало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425638
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2013
автор: Бо Негатив