Гріхопадіння.

…За    минулі  роки    наукова    думка    перетнула    вже  не    один    якісний    рівень  у  власному  розвитку  і  не    зупиняється.    Сьогодні    ніхто    в    здоровому    глузді    не    скаже,    що    Земля    -    центр    світобудови,  як  написано  у  старозавітніх  переказах…    

Та    попри    всі    ці    роки,    в    розумінні    себе    та    Бога,    ми    до    сих    пір    залишаємось    в    до-Мойсеєвому    періоді    й    продовжуємо    щиро    вірити  в  те,  що  давно  пережило  свій  вік.

             Давайте    потрохи    долучати  до    теорії      отриману    практику    й    слово    "вірю"    мало-по-малу    заміняти    на    "розумію".    

Головне    -    почати.

З  єдності.  

Розуміння  того,  що  все,  що  існує,  все,  що  відбувається  -  все  одне  ціле.

Поєднане,  як  причинним  минулим,  так  і  наслідковим  майбутнім,  або  навпаки…    Бо  майбутнє  також    не    менше  впливає  на  те,  що  існувало  чи  відбувається  зараз.  

Так,  урожай  збирають  тому,  що  колись  сіяли,  але  й  сіяли  саме  з  огляду  на  майбутній  урожай.  Й  годинник  вигадали  не  тільки  для  того,  щоб  фіксувати  час  минулий,  а  й  для  того,  щоб  підготуватись  до  очікуваного  прийдешнього.

Минуле-теперішнє-майбутнє…  Пам'ятаємо  те,  що  було  й  припускаємо,  що  бути  може.  А  чи  можна  бачити  все  від  початку  до  кінця?  В  обидва  боки?  

Не  факт,  що  ні…  І  не  факт,  що  боків  усього  два.

Прийнято  вважати,  що  ми  живемо  у  чотиривимірному  лінійному  часі-просторі.  Не  прийнято  вважати,  що  їх  всього  чотири…  

Для  математичного  аналізу  порядок  системи  вже  давно  не  перешкода.  Хоча  в  геометричній  інтерпретації  додаткова  одиничка  в  порядку  -  додаткова  координатна  вісь…  

Додайте  ще  один  вектор  часу  і  замість  лінії  подій  отримаємо  -  горизонт.  Площину  можливих  варіантів  розвитку.  Ще  один  вектор  -  і  вже  об'єм  можливих  подій.  І  навіть  не  можливих,  а  просто  -  подій.  Т.з.  альтернативні  світи.

І  кожен  наступний  вектор  дає  змогу  бачити  від  початку  до  кінця  всю  систему  порядком  нижчу.  

Щось  подібне  зустрічаємо  і  в  Євангеліє:
"Я  Альфа  й  Омега,  говорить  Господь,  Бог,  Той,  Хто  є,  і  Хто  був,  і  Хто  має  прийти,  Вседержитель!"  Об.  1-8  

"  А  про  день  той  й  годину  не  знає  ніхто:  ані  Анголи  небесні,  ані  Син,  лише  Сам  Отець."  Мф.24-36.  

Ніхто  не  сумнівається,  в  здатності  Вседержителя  прозрівати  теперішнє-минуле-майбутнє  -  все  й  одразу…  Звісно,  якщо  не  сумнівається  в  існуванні  самого  Отця…

То  чому,  з  огляду  на  все  обізнаність  Господню,  не  поставити  кілька  запитань  до  Старого  Заповіту?  До  історії  гріхопадіння,  зокрема?  

Погодьтеся,  адже  Він  наперед  знав  чим  все  завершиться.  І  навіть  більше  того  -  свідомо  провокував…

Чи  не  можна  було  Дерево  Пізнання    заховати,  або  поставити  біля  нього  сторожу?

 Натомість,  воно  було  в  самому  центрі  Едему  і  з  самим,  що  не  є,  вільним  доступом.  Проте,  Адам  міг  вічність  блукати  навколо,  так  і  не  скуштувавши  його  плоду.

Чи  не  натякнув  Адаму  -  є,  мовляв,  деревце,  стоїть  там-то?..

Натякнув,  та  Адам  натяк  не  зрозумів.  Просто  взяв  під  козирок  і  вже  свідомо  обходив  дерево  стороною.

Чи  не  послав  Бог  змія,  аби  той  зарадив  справі,  спокусив  Адама  (вийшло  Єву)  аби  врешті-решт  трапилось  те,  що  мало  трапитись?

Скажете,  Бог  не  відав,  що  коїться  в  саду?  Скажете,  не  з  Його  волі  та  дозволу  все    діялось-відбувалось?  Можливо  цей  і  не  відав…  

Та,  напевно,  знайдеться  такий,  Хто  був  і  є  в  курсі  справ…    хто  здатен  передбачати.

Гадаю,  здатність  пізнання,  розуміння  і,  як  наслідок,  передбачення  -  якраз  і  були  тим  забороненим  плодом,  що  піднімали  людину  на  божественний  рівень.  

А  не  статевий  акт,  як  прийнято  вважати.  

Саме  прийнято  вважати.  Відповідно  до  генеральної  лінії.  

Тільки  сама  генеральна  лінія  може  лежати  далеко  від  правди…

В  історії  людства  є  ще  один  схожий  переказ.  В  поданні  Есхіла  звучить,  як  "Прометей  закутий".

Титан  Прометей  приніс  Божественний  вогонь  людям,  за  що  був  жорстоко  покараний.  

Та  виявляється,  крім  вогню:
 
Ось  про  недолю  смертних  ви  послухайте:
То  я  ж  їм,  дітям  нетямущим,  розум  дав,
Я  наділив  їх  мудрою  розважністю.
445]  Не  для  докору  людям  це  розказую,-
Лише  щоб  силу  показать  дарів  моїх.
Вони  раніше  й  дивлячись  не  бачили
І  слухавши  не  чули,  в  соннім  маренні
Ціле  життя  без  просвітку  блукаючи...

І  творчу  дав  їм  пам'ять  -  цю  праматір  муз…

Це  саме  він,  на  думку  древніх  греків,  створив  людину  з  каменю  та  глини…

Потім:  Люцифер  Осяйний  -  Прометей  Передбачливий,  світло  -  промінь,  плід  пізнання…  Паралелі  явно  очевидні.

Історія  одна  й  та  сама,  але  розказана  під  різним  кутом  зору.

Ми  можемо  так  ніколи  й  не  дізнатись,  як  було  насправді…  Але,  що  не  менш  важливо,  ми  можемо  обирати.  Обирати  світ,  в  якому  хочемо  жити.

І  якими  хочемо  бути.

Світ,  в  якому  найбільше  гріхопадіння  може  перетворитись  на  величний  подвиг.  

Де  смерть  означає  життя  й  навпаки…

Як  зерно,  кинуте  в  грунт  -  помре...  та  проросте  новим  стеблом  й  принесе  плід  у  10,  а  то  й  в  100  раз.

Гадаю,  саме  так  все  замислювалось  і  до  цього  йде.

Та,  як  тому  бути  -  кожен  обирає  сам.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424853
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Aheya