Я тебе зустріла у саду травневім,
Віддалась бажанню в цвіті яблуневім.
Пелюстки-сніжинки лоскотали груди.
Я пила кохання – засіб від застуди.
Квіточки рожеві цілували бджоли,
А мене твій шепіт жартома неволив.
Молодий рум’янець лихоманив щічки,
Вечір-перелесник перейшов у нічку.
Ніч заслала ложе яблуневим цвітом,
Розцвіло у серці почуттєве літо.
Аромат духмяний приголубив розум,
Місяць полум’яний лив сріблясті роси.
Ніжні поцілунки травами стелились,
Досхочу солодких чар твоїх напилась.
В цвіті яблуневім розімліло тіло…
Ой, скажи, навіщо я тебе зустріла?..
Розтривожив душу, сад занепокоїв.
Пелюстковий вітер – наслідок любові.
Вже й світанок-блазень в золоті скупався…
Дивно: такий красень в мене закохався.
02.05.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113051310678
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424735
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2013
автор: *ИРЕНА*