Випустіть мене.
Випустіть!! Прошу!!
Я не хочу більше
тут сидіти.
Ей, агов,
куди поділись люди??
Ну, і з ким тепер
мені дружити?
Де всі ті,
що так клялись
у дружбі??
Де ви поховалися,
куди??
Що за чортівня
з цим клятим світом??
Може хоч зостались
вороги??
Ні, нікого.
Всюди мертва тиша.
Тільки зграї пташок,
й звірина.
Світ безлюдним став.
Як це прекрасно.
Опустіли села
і міста.
Як чудово.
Як це все чудово.
Просто бракне слів,
щоб передати.
Я б вам розповів
ці почуття,
але нікому
тепер розповідати.
Ну й нехай.
З собою поговорю.
А то завжди
часу не було.
А тепер же
часу з головою
....................,
От таке
у сні моєму було..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424624
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2013
автор: Fagotyst