Ті щирі сльози ,
Від яких серце обливається кровю.
Зводили його з розуму ,
Та він більше не допомагав їй своєю любовю.
Йому це було не потрібно,
Та й він розумів ,що так не можна .
Він хотів завершити цю історію гідно.
Та ще щось робити - вона була не спроможна.
Він знову не витримував ,
Бачучи її наповнені сльозами очі.
І в сотий раз її обіймав ,
Як позаминулої ночі...
Вона ще трішки ридала,
Та з часом ставала сильнішою,
Її біль помаленько стихала..
З кожним днем ставала все байдужішою.
А він і далі не розумів,
Характеру цеї дівчини.
Він напевно ніколди й не зрзуміє,
Що невзаємні почуття не бувають вічними!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424299
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: РебекА