Я буду мовчки кричати і з моїх вен вилітатимуть маленьку ґудзики злості. Мої очі наповнятимуться отруйними мильними бульбашками,які невдовзі побачать світ, і ти нічого не помітиш. Ти завжди думав що я «миле дівча» і тішився не скриваючи чого.
На моєму тілу… молодому ,незайманому …такому ніжному…. проростатимуть чарівні квіти, від краси якої ти збожеволієш… (не білі троянди - ні, волошки).
Від дотику мої рук, ти падатимеш від знемоги.У безсиллі цілуватимеш мої вуста такі жарячі, палкі. Ти хотітимеш не мого тіла ,а моєї оголеної душі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424077
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2013
автор: Марина Василюк