Пікнік

Дід  у  баби  знахабнів,
На  пікнік  йти  захотів,
–  Маринуй,  бабо,  балик,
Їсти  будемо  шашлик.
Бачиш  всі  до  лісу  йдуть,
Торби  ледве  волочуть,
Я  також  хочу  гуляти,
Досить  на  печі  лежати.
Пішов  в  лавку  взяв  коньяк,
Похвалитись  був  мастак,
Несе  в  сітці,  всі  дивіться,
І  слиною  подавіться.
Та  не  довго  хіпував,
Зачепивсь,  на  землю  впав,
Розлетілась  вмить  пляшина,
Дід  заплакав,  як  дитина.
На  дорозі  стоїть  баба,
Дід  упав,  вона  і  рада,
–  Що  гуляка,  погуляв,
Скільки  грошей  промотав?
Іди  вилизуй  свій  коньяк,
Ну,  а  може  щось  не  так?
Защіпну  двері  до  хати,
На  природі  будеш  спати.
Погодуєш  комарів,
Пікніка  він  захотів,
–  Досить,  бабо  не  бурчи,
У  плиті  йди  розтопи.
На  пательні  шашлик  жар,
І  не  треба  нам  цих  чвар,
Будемо  в  садку  гуляти,
З  солов’єм  разом  співати.
Самогон,  де,  признавайся?
Досить,  бабо,  не  знущайся,
Геть  не  до  смаку  коньяк,
На  ура  піде  первак.

http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/206-piknik.html

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423108
Рубрика: Гумореска
дата надходження 06.05.2013
автор: Антоніна Грицаюк