Подзвони мені рівно о восьмій,
запроси мене на міцний чай.
Згадуй запах мого волосся
Постав чайник, й на мене чекай.
Викуриш сто одну сигарету,
розіллєш кип’яток на паркет
Розідреш вчорашню газету
і нарвеш мені квітів букет.
Я прийду, коли вистигне кружка
Зупинюсь коло вхідних дверей
В тебе, певно, сто перша затяжка
в мене серце летить із грудей.
Я ввійду тихо, наче додому,
Усміхнусь і застигну на місці
Ось вона - моя власна кома
Я неначе у часі зависла.
Мовчки йду, тихо впаду в обійми
і вдихатиму ніжно-терпкий запах
“Я шукав тебе, моя рідна!”
та любов не шукають на мапах.
Тремтять руки, 220 у тілі
Твої очі такі голубі!
Я не чаю - до тебе хотіла!
Я знайшла своє серце в тобі!
Вип’ємо цілу пачку кави
Ти спитаєш чого я сумна,
я хотіла тобі бути музою
але в тебе таких сто одна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423087
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.05.2013
автор: Шопенівна