Благословенний той котрий навчається,
живе у вірі завше та постить.
Бог милосердний, коли щиро каєшся,
готовий всі гріхи твої простить.
Тож віра справді на Землі безцінна,
готує спокій нам на небесах.
Бо тут в оковах душу безневинну,
тримає тіло завше у гріхах.
У цьому світі важко однозначно,
життя пекельне сиве від журби.
В пошані бидло, - виродки собачі,
при владі наскрізь хрещені жиди.
Знов вороги зі всіх боків обсіли.
та вже стають потомки на крило.
То ж хай тремтять горили знавіснілі,
Буяє в травах висохше зело.
Від предків маю я спокійну вдачу,
Ще від трипільців гідність приберіг.
тому й давали завше вповні здачі,
в тисячоліттях нас Господь беріг.
В борні ми часом духом знемагали,
свій хрест Голгофі знову несемо.
Та наші душі вже вогнем спалали,
за волю ж тіло й дарма віддамо.
Нарід мій не підставить бидлу"рило",
і задарма не кинеться яйцем.
не дозволяв він там де вівся щиро,
аби іуди плюнули в лице!
Я вірю буде мій народ для Бога,
хреста не дарма довго так несли.
Стражденні сядуть в нього для порога,
вже споришем дороги поросли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423029
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 06.05.2013
автор: Дід Миколай