Сенс життя мислителі шукають,
Схибнулись на думці не простій,
Вони різні книги прочитають,
І заплачуть в думці лиш одній,
Час приходить часто сумувати,
Бо не знають як життя пізнати.
Що ж ця думка вас в душі мордує?
Адже цим ваш розум висихає,
Вас ніхто від горя не врятує,
Як у серці Господа немає,
Якщо сумнів серце привітає,
В ту же мить вас совість полишає.
А чи можна жити без гріха?
Що в житті прекрасного зробити?
Ось скажіть, не в цім є сенс життя
Господа Всевишнього любити?
Якщо ні, свідомість не жива,
В вашім серці Господа нема.
Звідки Він почує ваше слово?
Кожні юди шлях свій оберуть,
Їм, здавалось, буде часом кльово,
Але болі серця не минуть,
Ближнім є жага тоді помститись,
А ніхто не хоче – помолитись…
Господь був і буде Він між нами,
І які часи там не прийдуть,
Він вестиме душі берегами,
А безвірні вмить «униз» сповзуть,
Не кидаймо душу в небуття,
Вірмо в Бога! В цім і сенс життя!
08.04.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422741
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.05.2013
автор: Назарій Андрійчук