О ні, я не церковний є служитель.
Я інженер, технічний - не людських душ.
І тут пишу́ для вас, не як учитель...
(Але цінностей людських таки не руш.)
Дзвоню і буджу сонну я свідомість,
Щоб ви згадали - живемо лише раз,
Щоб не проспали ви її натомість,
Бо лежить на нас божествений наказ:
Внести своє пізнання цього світу
(Це і є найважче наше завдання)
І на стежині з зоряного квіту,
Стать людиною найвищого звання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422734
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.05.2013
автор: Д З В О Н А Р