КУРОЧЧИН ІВАСЬ
(Оповідання – бувальщина)
В одному селі на Прикарпатті живе старенька одинока жінка. Звати її Марія. Сама вона маленького росту і тембр звучання її голосу дещо вищий, ніж в інших людей. Із-за цих особливостей односельці її називають Марія-Курочка,неначе маленька курка. Так і говорять, наприклад: «Зустрів Марію-Курочку…». Марія живе скромно, але до людей завжди доброзичлива.
Був в Марії єдиний син Івась. Він був невисокий на зріст і його теж називали «Куроччин Івась». Івась маленьким залишився без батька. Тому Марія всю душу вкладала в виховання сина. Він ріс слухняною, скромною дитиною, не знав зазнайства, не був забіякою чи задерикуватим. З однолітками був товариський. Завжди знав допомогти матері по господарству. В школі Івась вчився старанно, сумлінно долав все самотужки, адже мама була малограмотною і допомоги від неї він не міг мати.
Час ішов. Івась підростав. Марія тішилась успіхами сина. Коли закінчив відмінно школу, то поступив навчатися в медичний заклад без всяких грошей та знайомств, що для Марії було не під силу. Тоді ще навчання було безплатне і викладачі звертали увагу на здібних дітей.
Івась вивчився на лікаря і почав працювати в курортному гірському селищі сусіднього району. До Марії навідувався часто, турбувався про неї, завжди допомагав. Хоча він вже став дорослим, та для матері все залишався Івасем, а для односельчан – Куроччиним Івасем.
Марія ділилася з односельцями успіхами сина, якого поважали за сумлінну роботу, за скромність. З часом Івась заслужив авторитет і повагу серед жителів гірського селища, де вже працював провідним лікарем.
Там же, в селищі, знайшов свою долю – одружився і став постійним його жителем. Згодом в молодої сім’ї на світ появилася маленька донечка – Оксанка. Раділи всі, раділа і бабуся – Марія-Курочка.
В останнє п’ятнадцятиріччя минулого століття, коли в нашій країні вирували всілякі зміни, доля підкинула Івасеві, як здібному спеціалісту, роботу, яка могла принести в його сім’ю більший достаток і матеріальну підтримку. Йому випала можливість працювати лікарем на великому торговому судні. Івась погодився.
Минали довгі місяці далеких мандрів Івася по морях і океанах та різних країнах. Його повернення чекали молода дружина, маленька донечка Оксанка і в селі – старенька мати Марія-Курочка.
І от настав час першої відпустки Івася.Радостям зустрічі не було меж. Відпустка минула дуже швидко і знову – далекі мандрівки. Багато різних країн об’їздив Івась із командою свого судна. Багато побачив і, звичайно, дещо заробив грошей. Морякам платили американськими доларами, які Івась пересилав чи передавав додому. В банках тоді ще валютні рахунки простим смертним не відкривали, тому дружина гроші зберігала вдома.
Нарешті настав час Івасевого повернення. Він знову приступив до своєї попередньої лікарської роботи. Здавалося би, чого ще треба, все ніби добре, тільки жити. Але крім добрих людей на цьому білому світі є ще багато і поганих, недобрих, злих. Знайшлися і тут жорстокі нелюди, які довідались про Івасеве повернення і зароблені гроші.
Одного осіннього вечора під виглядом давніх знайомих вони зайшли в дім Івася, забравши в нього життя і зароблені ним американські долари. Залишилася вдовою молода дружина і осиротіла маленька Оксанка, а також велике горе спіткало стару одиноку жінку – Марію-Курочку. Хоронили Івася всім селищем…
Згодом Марія упросила невістку перезахоронити тіло Івася в рідному селі. Кожного дня односельці могли бачити, як біля свіжої могили сидить годинами невелика постать жінки в чорному. Це Марія-Курочка приходить до свого сина Івася, щоб наговоритися з ним.
Тепер Марія вже не може кожного дня бути на могилі свого сина, але навідується туди часто…
Пишу ці рядки з тривогою про те, що багато наших земляків важко заробляють гроші на чужині – в Португалії, Іспанії, Італії, інших країнах, щоб матеріально допомогти своїм сім’ям, рідним і близьким.
Але зло і жорстокість живучі. Багато ще є злих нелюдів, які не зупиняються ні перед чим, щоб цими грішми скористатися…
21-22.09.2005р. Монтадо (Португалія).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422634
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2013
автор: Сетубальський