Твої слова опали яблуневим цвітом
злетілись вітром і померли на вустах.
Напіввечірнім поїздом приходить літо,
А ти вже вкотре сядеш не на той літак...
Змарніли очі все вдивлятись в піднебсся.
Там наче безлюдь розтягнулася на вік.
Оце б дізнатися,що як тобі живеться
Без того осаду,що словом приволік...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422421
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2013
автор: Ліна Біла