Ой забарилася любов!
За тим, що не збулося, – каюсь.
Минуло півжиття в чеканні,
стрічання мариться обом.
По світу доля розвела,
пошрамувала душу й тіло.
І лоскотало і боліло.
В журі сивіла ковила.
Гуляє з блискавкою грім.
В сузір’ї мрій – благоговію.
Коли вщухають вітровії –
заполоняє тиша дім.
Набідувались я і ти,
спекота вицмулила повінь.
Спадуть окови – у любові.
Допоки ж можна самоти?
Палкий мотив – солодкий дим,
сльоза-роса ясна жадана.
Святою будь мені, кохана,
шлях освяти і вік світи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422276
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА