Їде поїзд від перону
І розгнівано гуркоче,
Не збавляючи розгону,
Їде він посеред ночі.
А довкола - ліс зелений
У захмарених картинках,
Мчиться поїзд, мов скажений,
До наступної зупинки.
На розтрощеній платформі,
Що під номером "чотири",
У вагони брудночорні
Підсідають пасажири.
Всі вони якісь нещасні,
Їхні душі постраждали,
Не знайшовши вихід вчасно,
Люди в поїзд цей попали.
Здалися вони зарано,
Не змогли удар тримати,
Нагрішили наостанок,
Замість того, щоб прощати.
Проклинали світ із гніву,
Їх чекає покарання,
Поїзд котиться у прірву,
Їхня станція - остання !
Їде потяг, вітер свище,
Похилилися дерева,
Видно прірву ближче й ближче,
Зовсім поруч вже кінцева.
Тут завершаться всі муки
І проблеми будуть здерті,
Тут лунають дикі звуки,
Їх розносить поїзд смерті...
Ось така у сні вбачалась
Дивна подорож в безодню,
Це напевно вища кара
За думки мої "холодні".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422002
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2013
автор: Bogdan Brezden