Я вдячна Богу,що тебе послав,
Що втілив у тобі прерідну душу.
Ти вибач,що так довго йшов,шукав,
Спочинь з дороги.Я ж бо не примушу
Тебе мене впізнати.Це ж бо я!
Сама тебе століттями шукала.
Десь заблукала,та земля мала,
Я в коси свої мрії заплітала.
А вітер розносив їх по землі.
Шукав тебе зі мною триста років.
-Дивись,моя душа.Бери собі.
Тобі зробить до мене пару кроків...
Ти підійшов,поцілував в чоло,
Та так тільки померлих цілували!
-А ти скажи,шукала ти чого?
Щоб ми з тобою в шлюбі проживали?
О Боже!Як змінився ти,ким став?
-А я тебе таким не пам"ятала...
Нехай би тебе Бог оберігав,
Ти був колись тим світом,що шукала.
Я помилилась,стільки років йшла
Я помилилась...Та не втрачу сили,
Не втратить віру у любов душа,
Бо Янголи завжди мене любили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421930
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2013
автор: Відочка Вансель