Терен

Ви  бачили,  як  терен  розцвітає?
Як  молоком  облиті  всі  гілки...
Таке  цвітіння  і  Кохання  має...
Але  ж  чому  гіркі  так  ягідки?

Таке  Кохання  вабить  буйним  цвітом.
Хіба  ж  тут  можна  відірвати  зір?
Та  пелюстки  зриває  бува  вітер.
От  вір  тепер  в  Кохання  і  не  вір!

Кохання  нам  дано  з  небес  від  Бога.
Яким  ми  граємось  й  не  хочем  дорожить.
Воно,  як  Квітка  чуда  неземного.
Воно  ПРОБАЧИТЬ  ВСЕ!  Без  цього  варто  жить?

Буває,  що  ми  сильно  себе  любим.
Не  знаєм  змалку,  що  це  пробачать.
І  не  жалієм  ми  за  тим,  що  губим,
Бо  Я  своє  не  хочемо  втрачать...

Ось  так  вбиваєм  Квітку  ми  Кохання.
Тримай  міцніше  і  не  відпусти.
Не  думай,  що  ще  буде.  Не  останнє...
Та  інше  вже  не  буде  так  цвісти....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421732
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2013
автор: DERG