Затемнення світила

«Сміється  сонце  в  бороду  огнисту…»
                                 (Дмитро  Фальківський)

Я  безцільно  блукав  містом  в  якому  зацвіли  сливи  і  магнолії  і  думав  про  те,  що  люди  нині  стали  настільки  заклопотаними,  що  скоро  забудуть,  що  таке  сміх  і  радість.  Всі  перехожі  самотні  як  той  папуга,  що  вилетів  з  кватирки  і  забув  як  повернутися  додому,  до  годівнички.  Я  згадав,  що  саме  сьогодні  вночі  буде  затемнення  Місяця  і  тоді  написав  таке:  

Місто  в  якому  
Зупинилися  всі  годинники
Святкує  ювілей  Заратустри.
Калоші  міняють  на  сир
У  старій  аптеці  
Біловбраного  алхіміка,
Що  справді  вірить
У  свою  ятрохімію
І  готовий  «живим  сріблом»,
«Білою  лілією»  
Та  «червоним  левом»
Всіх  міщан  і  спудеїв,
Архітекторів  та  жандармів,
Сажотрусів  та  кондукторів
Лікувати  від  ностальгії.  
Сентиментальне  світло
Ліхтарів  вулиці  Дарвіна
Перетворює  перехожих  
На  лицарів  «плаща  і  кинджала».
Вчорашні  газети
Ще  вчора  були  «вчорашніми»
Бо  у  місті,  що  застрягло  в  минулому
«Сьогодні»  не  настане  ніколи…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420984
Рубрика: Верлібр
дата надходження 26.04.2013
автор: Шон Маклех