часто не вистачає кальцію серцю,
часто ламають і трощать між ребер залізними словами правди.
щоправда так треба,
це завжди,
бо всі ми хворі на любов,
це наша природня холодна потреба.
часто руки роз'єднують відстані,
ми стали різними,бо ми не разом.
але не порвати нитку,
вона зачеплена за вуха,
за шиї,
вона шиє,
зшиває
частини наших дзеркальних очей.
ми більше не тут,
але ми завжди наче разом,
ми прийдем туди,але не відразу.
завжди без відрази годуватимемо молоком один одного,
а не по одному,
бо часто не вистачає кальцію серцю.
тільки не сердся
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420890
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2013
автор: Олеся Новик