Ти можеш загнати мене у куток,
Зв'язати мене й поламати кістки!
Але ти не зможеш забрати зіркок,
Не зіб'єш із неба мої ти думки!
Я буду боротися щосекунди,
Із власної крові я зможу піднятись!
Молить про пощаду ніколи не буду,
Я не посмію просто так здатись!
Ти можеш робити усе що хочеш:
Плювати в леце, без упинно кричати.
А я з під лоба дивитимусь в очі,
І буду вірить: мене не зламати!
Я зможу пройти крізь всі перешкоди,
І гордо прожити усе, що відведено!
Ніколи я не звалюся під ноги,
Ніхто не дізнається скільки стерплено!
Мої ворогои не побачать сльозу,
І не почують благання про допомогу.
Я підведусь, обтрушуся і просто піду,
Шукаючи власну священну дорогу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420857
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2013
автор: Юля Новохацька