ти можеш безпричинно
годинами а то й цілими нескінченностями
вдивлятись у заглиблені згини у моєму тілі
у затонулі кораблі у кратерах очних
і знову із новими силами втомленими
прокидатися щоб продовжити вдихати тепло
воно завши було поряд
просто трималося осторонь
набравши між пальці безглузду мовчанку
клаптями вірності
вписуєш своє ім'я і досвід
у ще одне простуджене серце
у ще одне маленьке життя
яке приймає тебе із відкритим навстіж болем
а також із усіма
його втратами
травмами й траблами
тому ти бери до уваги
усі ці весняні депресії
усі ці зворушливі закоханості й відвертості
і починай заново любити й вірити
шукаючі знайомі рухи й вібруючі інтонації
бо це те без чого не можна жити
тому об'єднуємось у одне єдине ціле
солодких тобі сновидінь
до завтра
до сьогодні
а зранку
чай або кава?
поглянь ми чайками стали
вулканами
каменем в морі
чайками в небі
все рівно
солодких тобі сновидінь
не сумуй друже
просто у весни горло простуджене
весна у дворах роздає всі коштовності поглянь
весна у горлі бешкетує протягами
потягами мчиться повз наші життя
не хворій на відвертість
не хворій на любов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420361
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2013
автор: Роман Штігер