[i]Смертні мороки сну у самому моєму,
та ще й,
найостаннішому заметі.
Лупиш ломом, дзвенить…
І …ніяк.
А на вздовж!
Як на сонечку дмухає ротом нечутно!
Випаровуючись…
У воді весь…
…І якась така ніжність! Сердешна.
Наче, скоро весна.
От, як зазеленіє…
Ох, а скільки же буде мороки з нею.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419922
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2013
автор: Ицхак Скородинский