Якщо чесно, то сніг все-таки не пішов,
Бо знаєш, такі речі рідко бувають в серпні,
Ти прошивала мене наскрізним сталевим швом,
Неперервним вузлом тамувала мою відвертість…
А коли я прокинувся уже восени,
Після кількох інсультів чи просто спонтанної коми,
Мені сказали, що дочекавшись снігу й зими
Ти повернулась до своїх проблем і причин суто власної втоми…
Залишила записку: «Не треба, прошу, не шукай»,
Просто на бланку рецепту на столику в операційній…
Зібравши речі, піймала тридцятий трамвай
І виїхала десь у свій особистий ще незайманий квітень…
А мені залишатись опалим листком на землі,
Землею, що так еротично очікує снігу,
Який не пішов у останню ніч на відміну тобі,
Який взагалі не пішов…він просто боявся вітру…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419138
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин