Щоразу росою заплакане вранішнє поле
торкає запалений сходом живий небокрай.
Здіймаються паруси-квіти і трави, мов щогли,
вбирають вітри натщесерце в свій пле́каний рай.
Кидається пісня у тишу, що спить по долинах,
голосами дівочими спі́вана в ранній зорі.
Юність, заплетена в коси, і ху́стки на спинах
барвистою дзвінкістю в ́ються у тії пісні.
Стрімко сповняється працею день, відігрітий
від мороку ночі завзяттям натруджених рук.
І там, де злучаються з досвітом ранки пресвітлі -
затихаючий спів соловейка про щем їхніх злук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418957
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2013
автор: kappa