Не так і багато для справжнього щастя нам треба –
В холодних завіях зустрітися б з літом увіч,
Накидати б зорі на скибочку змерзлого неба,
А потім втопитися в сяйві каштанових свіч.
Летять блискавиці, як биті шматки порцеляни,
І хмари вологі народжують діти-дощі.
Прогнати би ген крижані ненаситні тумани,
Що в далеч вп’ялися, неначе у тіло кліщі.
Чекати б удвох на кармінно-гарячі світанки
І пити солодкий нектар солов’їних пісень.
Нічого, що ніч і дощі лопотять безустанку,
А нам би до щастя добратися якось лишень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418680
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2013
автор: Леся Shmigelska