Тобі буде краще,
коли ти нічого не знатимеш.
Ще Сонце кружляє
тихенько навколо Землі.
І часу ще струни
розсерджений вітер не рватиме.
Ми втішні думками,
як цяцьками – діти малі.
А дерево пишне
розкинулось генеалогії.
Родоводу віти
руками до сонця тяглись.
Корінням у вічність
вросло, в незбагненну. Сполохано
Від пострілів долі
летіли птахами увись
Поранені душі.
Летіли, зродившись в свідомості
Потомків. Артерій
почувши бурхливість. А ти…
Ти – перепрошитий.
Живи краще у невідомості,
Із кров”ю чужою.
Тобі не признаюсь. Прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418676
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.04.2013
автор: Ліоліна