У момент вигнання серця із душі
Не забудь залишити от дверей ключі.
Та із очей кохання колючими голками
Повиколупуй. Боляче й голодними вовками
Вкуси мене за руки оголивши кісті,
Щоб кров текла й багряним кольором у річці
Сльозини витікали й місто грішних омивали
Збиваючи із ніг усіх невірних і лихих,
Щоб біль і зрада зовсім зникли
Залишивши добрих і малих
Дітей, що ще нікого не убили
Байдужістю, прокльоном і життя
Ураз покращиться від нападу любові і добра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418669
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2013
автор: Вероніка Стрельченко