А чом се сурж не має право на буття?
Коли він линув крізь віка.
І чом цураємось ми мови прабатьків?
Крізь покоління линув всупереч божків,
Що ненавидили та гнидили його.
Його всмоктали з молоком,
Від батька з ласкою і злом,
Від тих людей, хто є навколо,
То є мій світ, моє життя і доля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417794
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2013
автор: Віктор ВАМ