То жовті чудо - квіточки, порозбігались яснокрилі.

О  Боже,  бачив  дивний  сон,  -  з  асфальту  сонечко  зоріло.
Відкрили  очки  пелюстки  і  на  асфальті  потепліло...

То  від  краси  розтав  бетон,  -  туди  на  землю  сонце  сіло.
Розкинув  рученьки  бутон,  щоби  на  дворі  проясніло.

В  легенях  лоскотом  озон,  -  затьмарив  розум  захмеліло.
Став  на  коліна  залюбки,  і  цілував  їх  очманіло.

Серденька  бились  в  унісон,  -  з  бетону  диво  пломеніло.
Моливсь,  як  в  церкві  до  ікон,  свічею  сонечко  горіло.

Пробіг  платформою  неон,  -  упав  кульбабками  по  схилу.
То  жовті  чудо    -  квіточки,  порозбігались  яснокрилі.

Злетіла  яв  в  чарівний  сон,  -  у  грудях  досі  струменіло.
Світився  в  променях  перон,  надворі  тихо  вечоріло...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417772
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.04.2013
автор: Дід Миколай