За ким сумує спізнено Весна
У, хмаровиння, траурній вуалі?
І на чиїм зоріє п’єдесталі
Простиглих сліз мелодія рясна?
Примовкнув птах в жалобнім сюртуку
У шпаківниці, наче в домовині.
Лякають нічку стогони вдовині
Сичів, що розкричались на току.
Тужливий марш на скрипці проводів
Журбує вітер кістяком горіха.
Гойдається хрестом безлиста віха
Тополі, у обіймах холодів.
Здимаючись суглинищем липким,
Струмок печалить брудом у ковбані…
На аномально-пізнім шарабані
Весна сумує…
Тільки от за ким?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417686
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.04.2013
автор: Осіріс