Викликаю на бій свою Втому, що всілась на плечі.
Зберу друзки мрій із розбитого в гніві кришталю.
Я сьогодні вояк, що готовий вже до колотнечі
І без бою ніяк - кулаків своїх не приталю.
У тіні Втоми зник – з різних ми вагових категорій:
Я тонкий мов сірник, Втома – наче скеляста брила.
Лиш єдиний удар до руйнації всіх бутафорій,
Але де є той дар, в якім моя криється сила?
У нерівнім бою без прописаних суддями правил
Відчайдушно стою, друзки мрій затиснувши в кулак.
Моя впертість – це те, що я Втомі в бою протиставив.
Небагато, проте - Втома впала від неї навзнак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417124
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2013
автор: Олександр Яворський