Це дуже просто.
Сидіти за вікном
дивитись на медові горизонти.
І не цікавитися квітом,
захопливо не бігти в далечінь.
Не пурхати із гілочки на гілку
метеликом, чи зайчиком
із сонячної казки...
Це дуже просто.
Сидіти спокійно у кріслі,
ловити струмені світла,
повільно поливати квіти,
ковтати розважливості пігулки .
І нікуди не бігти,
особливо не поспішати
і похапцем не запихати речі
до шкарубкої валізи.
Не думати про втечу
від натовпу
заздрістних щебетух.
Від руху пітних маршутівок.
Від постійності.
Це дуже просто
боятися змін.
Не сунути носа з печери звичності.
Цвяхи забивати
для наступного календаря
і штовхати подушки
у пошуках дистанційки.
Це дуже просто!
Простіше вимкнути світло,
воду,
газ,
телевізор...
і рвонути до свого серця,
і бігти за край,
розірвати собою тугу далечінь,
воскреснути з простоживих
і жити,
вдихаючи світло і тіні...
звуки й мовчання...
кострубаті дороги і димні світанки...
чаї на вокзалах і...
декілька справжніх таємних побачень...
і все на яву!!!
17.11.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417012
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2013
автор: gala.vita