Гадаєш,це справді робота,
Життя безтурботне таке,
Підслухать у музики ноту
і легко сказати – моє.
Чиєсь світле й радісне скерцо,
В якісь приховати рядки,
Й присягу давати, що серце
Страждає у муках гірких.
А потім підслухать у ліса,
У сосен, таких мовчазних,
Допоки, мов з диму завіса,
Туман налягає на них.
І зліва беру я, і справа,
Не бачу провини у тім,
Ще трохи беру у життя я,
І все, що у німбі нічнім.
оригінал
Подумаешь, тоже работа, -
Беспечное это житье:
Подслушать у музыки что-то
И выдать шутя за свое.
И чье-то веселое скерцо
В какие-то строки вложив,
Поклясться, что бедное сердце
Так стонет средь блещущих нив. Так
А после подслушать у леса,
У сосен, молчальниц на вид,
Пока дымовая завеса
Тумана повсюду стоит.
Налево беру и направо,
И даже, без чувства вины,
Немного у жизни лукавой,
И все - у ночной тишины.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416930
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2013
автор: soneta