Вітрила вітер роздуває...
Легенько мчить душі ковчег.
В країну, де любов блукає,
До милих погляду очей.
Тебе кохати – тільки мрія,
Що зіркою зійшла з небес.
Це, мов міраж, вистави дія,
Де бачу я тільки тебе.
Не бійся жару від багаття,
Воно обійме і зцілить.
Вулканом розірве страждання
І птахом в небо полетить.
Чекай, і я тебе покличу
На острови, куди так мчу.
Де в небі журавлі курличуть,
Де ріки казкою течуть.
Я простелю барвінком стежку,
Та всію перлами цей цвіт.
Тобі віддам любов безмежну,
І неосяжну, як весь світ.
Тоді навкруг все стане раєм,
Тим щастям, що я серцем жду.
Тим наймилішим, дивним краєм,
Куди ковчег свій я веду.
14.12.1999 р. - 16.04.2005 р.
Зображення: http://www.liveinternet.ru
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416401
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: yusey