Трамвайчик повз.., закапало мастило,
світились страхом латані боки.
Від щему й смутку наче звечоріло,
в строфу лягали зболені рядки.
Котився в далеч сумом здичавілим.
Трусився гірко в клаптях потрухи.
Відро на крюці тіпало кадилом,
туберкульозом чихало в дірки.
"Швидкий трамвай "пакращенє вродило.
Ну де ж воно, самому невтямки.
О, Боже милий, як осточортіло,
та це ж в ПідеРи, лише квіточки.
Щоб від жадоби вас було сказило,
щоб ви жували лише «квіточки».
Щоб ви пили з пакращеня мастило,
щоб вас сточили наші болячки.
Аби лиха за вами десь сходила,
як терикони , лишила кучки:
Крий Бог лихе насіннячко зродило,
щоб не "зригнули" ядом ягідки.
Щоб вас біда в трамвайчик посадила,
щоб вас в Дніпрі втопили балачки.
Щоб ваш трамвай у пеклі заклинило.
Летіли слідом лайка й матюки.
Пора виймать на збоченців зубило,
щоби себе очистить від «луски».
Щоб скорше взяти лома за правило,
щоб з них лишились клапті і друзки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415885
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.04.2013
автор: Дід Миколай