як сліпий архітектор із пам'яті рук
відтворюю Демона храм
на аркуші ніби хірург
точність Креслень залишаючи шрам
звертаюсь до магії Кола
до кожної із Сторони
до Неба до Сили Розколу
до Пращурів шо у Коріння вросли
ввібравши у Тіло Стихії
Розуму відчинивши Врота
Демоне мій я тебе відпускаю
без вороття...
кожна гремасса стала огидна
бурі емоцій змертви
і серце повільніше било
крові потоки згусти...
Демоне мій - тобі ВСЕ Відоме
тільки обличчя мені залиши
без сну із спокоєм втоми...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415856
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.04.2013
автор: Латишев Сергій