Старенька хата, дерев’яна хата,
Яку ще встигли до війни звести.
А на причілку - мальва, рута,м’ята
Краса така – очей не відвести.
Була та хата на дітей багата,
Достатків в ній ніколи не було,
У діда й баби – семеро по лавках,
А нас у мами троє вже росло.
Та, може, так судилося тій хаті,
Чи місце вже таке було,
Бо діти в ній народжувались славні
І працьовиті на усе село.
Уже давно квартира в мене , дача,
Та кожен рік лину в свої краї,
Де жде мене батьків старенька хата
На рідній з діда-прадіда землі.
1998р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415815
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2013
автор: Надія Таршин