Байка 7. ГУСАК ТА КАБАН

В  дворику  однім  жил́и
Гусак  та  кабанчик.
Дуже  різними  бул́и  
Івась  та  Степанчик.
Гусак  Йван  книжки  читав  -  
І  тонкі,    і  тлусті.
Вивчивсь,  менеджером  став,
Оженивсь  на  гусці.
Степан  вчитись  не  хотів,
Беріг  свої  очі.
Над  книжками  не  кирпів,  
Гуляв  дні  і  ночі.
То  поїде  на  ріку,
То  у  клуб  попреться.
То  покурить  табаку,  
То  спиртним  уп’ється.
Взявся  кликать  до  пуття
Гусак  Стьопу  сміло:
- Залишай  таке  життя,  
Берися  за  діло.
Той  на  те  йому  сказав:
- Що  тобі  до  цього?
- А  чи  пан,  а  чи  пропав,
Спробую  я  всього.
І  він  пробував  усе:
Пиво  і  горілку,
Травку,  самогон,  винце,
Щораз  нову  жінку.
Підробляв  то  там,  то  сям,
Щоб  лиш  похмелився.
Паном  так  він  і  не  став  –  
Пияком  зробився.
В  гусака  вже  дітвора
По  двору  гуляє.
В  кабана  одна  біда
Другу  доганяє.
Їде  гусак  на  курорт,                                                                                
Плаває  у  морі.
Кабан  –  серед  нечистот
У  своїй  в  коморі.
Якось  був  в  стані  запою,
Не  спав  серед  ночі.
Прийшла  біла  із  косою,
Глянула  у  очі.
Затремтів  кабан  Степан.
Смертонька  до  нього:
- Що  хотів,  усе  ти  мав!
Спробував  усього!
То  ж  тепер  пора  тобі
За  життя  погане
Звіт  давати  на  горі!
- А  гусаку  Йвану?
- У  гусака  повно  справ,  
Ідей  ясних,  свіжих.

Кожен,  що  хотів  –    те  мав,
Що  сіяв  –    те  вижав.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415345
Рубрика: Байка
дата надходження 03.04.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)