Те, що могла зробити, я зробила.
Що не могла- розвіяли вітри.
Тепер я прапор білий розпустила.
Долю благаю щиро: "Відпусти".
Хочу покинуть мрії обгорілі.
Почати знов чистесенький листок.
Бадьорий дух панує ще у тілі.
A за вікном новесенький деньок.
Вдихну повітря, наберусь терпіння.
В душі моїй надія ще живе.
Це посмішка небес, це їх благословіння.
Вогонь мого життя не згас ще і зове.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415315
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2013
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)