Балкони підперли химерні античні потвори,
Відкритими пащами ловлять потоки води.
Обличчя - гримаси страшні й водночас неповторні,
Незрячі зіниці вдивляються в інші світи.
Статичні обличчя химер прикривають вуалі,
Що сплетені з років колишніх і зоряних снів.
Таять у мовчанні всі радості, смутки, печалі.
Німі вартові плину часу й минулого днів.
Рікою пливе сьогодення повз їхню химерність,
Біжить десь далеко в незвіданість літ майбуття.
І поруч із ними свою відчуваєш мізерність,
Малою краплиною вічності й плину буття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414996
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: Рижулька