Не спалося, а ніч, як море...
Тарас Шевченко
Йому не спалося. А ніч – як море:
Гойдала ямбами його думки...
І він постукав тихо їй у номер,
Щоб радість розділити.
Та – замки...
Замки і штори – в мозку і душі –
Натхненний спалах серця погасили…
І щирий порух Музи отруїли.
Й упали в ноги мороки й дощі.
О, ці замки! О, ці закуті душі,
Осквернені невіглаством серця!..
Нарциси, німфи, гноми та "кликуші",
Наряджені в одежі білі, душать
І дух, і волю, й розум без кінця.
20.01.1999
____________________
*Вірш опубліковано в журналі "Дніпро"
(2013, №6, С.54) під істинним іменем
автора - Олексія Коваленка:
http://www.dnipro-ukr.com.ua/journal/dnipro2013-6/#/54/zoomed
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414889
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: Олекса Удайко