Це тільки ти: хто вірить ще у казку,
Хто книжку міцно стискує в руках.
Це тільки ти, хто чергову поразку
Не будеш ще й оспорювать в судах.
Усе відчув, бо надто лоскітливо
Твої думки торкаються мене.
О, дівчино-весна і літня зливо,
Чому до тебе серце всіх жене.
Красуня ти і правду не втаїти,
Що манить кораблі твій горизонт,
І кожен ладен інших розкроїти,
Щоб завжди зберігати твій П'ємонт.
Поки ти спиш, на тебе озиратись
І бережно вслухатися в твій сон
Для тебе вічно іншим відкриватись
Єдиним сонцем засідать твій трон.
Та скажу так: пробач, не по дорозі,
Бо в тебе так будовані мости,
Що я, на жаль, не буду далі в змозі
Тримаючи тебе за руку йти.
Присвячено Любові
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414325
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Андрій Конопко