Студентство крилате – чарівна пора,
Згадай Ти лишень ці роки.
В них суму і горя практично нема,
Доценти якісь диваки.
На 1-ому курсі нічого не знаєш,
Усе, що не є – дивина.
Лиш бігаєш всюди, ледве встигаєш,
І вільного часу нема.
Оговтавшись трохи, ввійшовши в процес,
Відчуєш життя Ти казкове,
І все не набуте запустить прогрес, –
Такий консерваторсько-новий.
В процесі навчання відчуєш щораз
Потребу у сні і на парі,
Заснеш Ти на лекції мабуть не раз,
Не виняток – на семінарі. :)
Четвер стане днем нестачі продуктів,
Тоді ось згадай про дівчат:
Як купиш їм вафель, може і фруктів, –
Є шанс, що варити навчать. ;)
В гуртожитку ночі веселі, – ще б пак,
Та чом тільки ночі – і дні!
Доводиться спати не в себе, – отак!
То ж як студроки є сумні?
Про літо лиш мрієш, Різдво і пікнік,
А сесія – опам'ятання:
Не встигнеш згадати що вивчив за рік,
Як наново вчиш все до рання.
Та годі, – настала щаслива пора,
Це ж сам розквіт сил, ну і знань.
А ось і весна у свій час надійшла,
Тож вчися, студенте, й кохай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2013
автор: Софія Пасічник